?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Заказники Києва

Озеро Вербне
Оболонь, вул. Приозерна

Озеро Вербне розташоване в північній частині Києва, в південно-східній частині житлового масиву Оболонь, між проспектом Червоних Козаків, вулицею Приозерною та проспектом Героїв Сталінграду. Озеро, вірогідно, є старицею колишньої річки Почайни. По давньому її руслу тепер розташована низка озер, що мають загальну назву Опечень. Пізніше озеро отримало назву Вербне, оскільки по його берегах зростає багато верб.

Площа озера Вербне складає 21 га, об'єм води - 2,97 млн. куб. м., довжина - 1,08 км, найбільша ширина - 0,3 км. Середня глибина озера становить біля 14,1 м, максимальна - 15-20 м. Північний берег озера являє собою виположений пляж, південний берег - піднятий над рівнем водного дзеркала на 1,0-1,5 м, з цього боку озеро було частково засипане при будівництві мікрорайону і площа його дещо зменшилась.

Водойма є малопроточною, є приток поверхневих і ґрунтових вод, стік здійснюється шляхом фільтрації води в ложе озера. Озеро використовується як водоприймач поверхневого і ґрунтового стоків, тут є організований та неорганізований пляжі, активне любительське рибальство. Джерелами забруднення води є тільки поверхневий стік з площі водозбору, промислові стоки в нього не скидаються. Наявність підземних джерел, відповідних комплексів рослинного і тваринного світу свідчать про природне походження цієї водойми.

I в теперішній час озеро зберегло свою мальовничість. На його берегах переважають (особливо з боку вулиці Приозерної) розріджені зарості верби ламкої. Висота дерев (природного, паростевого походження) становить 15-16 м, діаметри стовбурів - 25-30 см. Трапляються також дерева тополі чорної. Біля берегової лінії відмічені верби тритичинкова та попеляста. В розподілі рослинності в приозерному зниженні можна виділити три смуги: водної та прибережної рослинності, лучної рослинності та присхилову піщану ділянку.

У воді переважають зарості елодеї канадської із домішкою родесника пронизанолистого. На поверхні води - окремі куртини гірчаку земноводного. В невеликій кількості в озері зустрічається папороть сальвінія плаваюча - вид, занесений до Червоної книги України. На березі фрагментами зустрічається прибережно-водна рослинність. Переважає лепешняк великий, є окремі куртини і смуги очерету, а також малопоширеного у Києві південного виду леєрсії рисовидної. Тут відмічені також і такі типові види, як частуха подорожникова, вовконіг європейський, куга озерна, водяний перець, їжача голівка пряма. Поодиноко зростає малопоширений південний вид - бульбокомиш скупчений.

Далі від берега поміж вербами переважають лучні злаки - пирій, тонконіг лучний та однорічний, мітлиця тонка, грястиця збірна. Серед них відмічене типове лучне та лучно-болотне різнотрав'я: вербозілля звичайне, конюшини лучна та повзуча, оман британський, жовтець повзучий та інші. По стовбурах верб в'ються природні вологолюбні ліани - паслін солодко-гіркий . та хміль звичайний.

Південна частина озера найменше зберегла свій природний стан. Тут прокладена пішохідна доріжка, є ділянки слабозарослих пісків з куртинами нетреби, полину звичайного, злинки канадської. Необхідним є впровадження грунтозакріплюючих трав та чагарників.

Загалом Вербне є одним із озер Києва, яке зберегло свою самоочисну здатність. Вода в ньому має високі показники біомаси фітопланктону, який є основою для розвитку тваринного світу. Тут нараховується більше 20 видів риб озерно-річкового комплексу: плітка, краснопірка, лящ, в'язь, лин, плоскирка, карасі срібний та золотий, окунь, верховодка, йорж, бичок-пісочник. Серед них є цікаві щодо біології розмноження: гірчак, колюшка триголкова, щипавка. Вода в озері досить прозора, цьому сприяє наявність джерел та молюсків-фільтра-торів. Санітарно-епідеміологічний стан озера задовільний.

У заказнику зберігаються природний ландшафт та озерний і озерно-річковий комплекси рослинного і тваринного світу. Цей заказник, що є одночасно і місцем відпочинку населення, може бути базою для екологічного виховання. В ньому можливе закладення екологічного маршруту та організація любительського рибальства.

Рибне Дніпровське ЛПГ, Броварське лісництво, кв.7,17,27

Заказник складається з трьох ділянок, площі яких складають 2,0, 1,0 та 1,0 га і являють собою ділянки соснових насаджень з заростями конвалії.

Знаходиться на території, яка є болотним комплексом, що утворився внаслідок заростання озера.

Раніше на болоті і озері зустрічалися журавлина болотна, вовче тіло болотне, сальвінія плаваюча, росичка круглолиста та ряд видів реліктових мохів. Зараз болото трансформоване, природний характер зберігає прилеглий сосновий ліс.

Березовий гай Дарницьке ЛПГ, Броварське лісництво, кв.71, кв.72

Ділянка поширення конвалії.

Біла діброва Дарницьке ЛПГ , Білодібровне лісництво, кв.40 , кв.41

Заказник займає дві ділянки, площею 1,4 та 1,6 га, на яких в соснових насадженнях різного віку поширена конвалія.

Межигірське
Святошинське ЛПГ, Межигірське лісництво, кв.2 , кв.46

Заказник складається з двох ділянок, площею 1,4 та 3,6 га. Тут серед мішаних насаджень сосни і дуба зростають лікарські рослини - конвалія, купина.

Ділянка в кв. 2 являє собою ліс, деревостан якого складений сосною звичайною віком 70 років, висотою до 26 м, діаметром стовбура 30 см і дубом звичайним природного походження. У підліску зростають ліщина, крушина ламка. В кв. 46 в деревостан складається з сосни звичайної віком 50 років, висотою 21 м, діаметром стовбура 24 см, дуба звичайного, граба звичайного. В травостої є суниця лісова.Дачне ЛПГ "Конча-Заспа", Дачне лісництво, кв. 65, 69, 72 і 73

Заказник розташований у південній частині Голосіївського РЛП у Дачному лісництві. Територія заказника знаходиться в межах борової тераси Дніпра. Рослинність ділянки - сосновий ліс. У підліску трапляються крушина, ліщина, бруслина бородавчаста, черемха. В травостої велика кількість конвалії травневої. Фоновими видами птахів є зяблик, лісовий щеврик та жовтобровий вівчарик.

Ландшафтний заказник на лівому березі озера Конча
У межах ландшафтного заказника "Жуків острів"

Заказник розташовано на правому березі Дніпра, в південній рекреаційній зоні Києва, на лівому березі озера Конча. Територія характеризується різноманітними та добре збереженими екотопами. Рослинність представлена луками та заплавними лісами, є тут і болота.

Найбільшою мірою тут виявлені комплекси справжніх та болотистих лук. Різноманітні за видовим складом справжні луки з угрупованнями костриці лучної та тонконогу лучного. Різнотрав'я представлено переважно такими лучними видами, як волошка лучна, конюшини повзуча та лучна, лядвенець український, цибуля гранчаста, коронарія зозуляча (зозулин цвіт), суховершки звичайні, горошок мишачий, подорожник ланцето-видний. По більш зволожених ділянках розсіяно зростають цінна лікарська рослина валеріана висока і півники сибірські. Останнім часом цей високодекоративний, гарно квітучий вид зникає з околиць Києва внаслідок нерегламентованого збирання на букети. На більш сухих ділянках лук відмічені "плями" суниць зелених - південного лісостепового та степового виду, який знаходиться тут на північній межі свого поширення.

Болотисті луки у зниженнях рельєфу заросли осокою гострою. У травостої значна участь гідрофільних видів: звичайними є гадючник в'язолистий, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, вербозілля звичайне, очеретянка звичайна, осока дерниста. Зростає тут і мало поширена в регіоні чина болотна.

Серед боліт переважають угруповання осок гострої та лисячої, зустрічаються півники болотні, лепешняк великий, сусак зонтичний.

Лісова рослинність є характерним елементом цього заплавного комплексу. Переважають заплавні діброви, які мають досить різноманітний склад деревостану та трав'яного покриву і розміщується на гривах хвилястої заплави. На найвищих рівнях заплави збереглися розріджені вікові діброви з незначною домішкою в деревостані тополі чорної, верби і в'яза. В підліску зростають бруслина європейська, свидина кров'яна і крушина ламка. На більш освітлених ділянках переважають лучні злаки, місцями - з густими заростями ожини, серед лісових видів звичайні конвалія травнева, різник вузлуватий, хвилівник звичайний, дзвоники персиколисті, на галявинах багато суниць, на більш порушених ділянках ростуть кропива і розрив-трава дрібноквіткова.

Рослинний покрив зазначеної території загалом збережений добре, він різноманітний і типовий для заплави Дніпра.

Тваринний світ території представлений зайцем сірим, кротом, значно рідше трапляються лисиця звичайна, єнотовидний собака, тхір лісовий і ласка. Зрідка територію відвідують свині дикі, іноді заходять лосі і козулі.

3 представників орнітофауни найчастіше зустрічаються зяблик, соловейко східний, синиця велика, шпак, гава та щиглик, більш-менш звичайними є дрозди чорний та чикотень, синиця голуба і костогриз. Рідкісними мешканцями слід визнати одуда, крутиголовку, іволгу, дятла великого строкатого. По узбережжю водойми часто трапляються чапля сіра, гніздяться крижень та чирок-тріскунок.

3 плазунів виявлені лише вуж звичайний і ящірка прудка, а із земноводних - жаби озерна та ставкова, кумка червоночерева.

Розвинена мережа доріг сприяє активному відвідуванню цієї території людьми, найчастіше з метою рибальства і збору квітучих рослин, що безумовно завдає шкоди природним екосистемам.

Урочище "Бобровня"

Парк "Дружби народів"

Заказник знаходиться в межах острова Муромець. На півночі він межує з Києвом, на півдні його межа проходить на рівні гирла протоки Бобровня.

Територія заказника являє собою типову заплавну екосистему, де наявні як луки різного рівня зволоженості, так і дубові, осокорові, вербові ліси та чагарники. Серед лук переважають угруповання з домінуванням мітлиці виноградникової, тонконогу вузьколистого, келерії Делявіня. 3 водних рослин цікаві рідкісні види, занесені до Червоної книги України: водяного горіха плаваючого та сальвінії плаваючої, а також регіонально рідкісні види: глечиків жовтих, латаття білого та півників сибірських.

Особливою цінністю цієї території є її багатий тваринний світ. В заказнику мешкає багато видів ссавців: бобер, ондатра, єнотовидний собака, лисиця, заєць сірий, кріт, їжак, ласка, тхір чорний, норка, кам'яна куниця, декілька видів рукокрилих. Серед них зустрічаються види, занесені до Червоної книги України: видра річкова, горностай. 3 птахів на гніздуванні відмічені чеглок, боривітер, чорний шуліка, рибалочка голубий, сова вухата та сова сіра, багато видів дрібних співочих птахів: соловейко східний, синьошийка, іволга, дрозди, кропив'янки, очеретянки. Дана територія має велике значення для збереження куріпки сірої, деркача, перепела. Багатство видів дрібних птахів та ссавців приваблює на полювання хижих птахів: великого та малого яструбів, канюка звичайного, зимняка. На території заказника зустрічається 5 видів плазунів та 10 видів земноводних, в затоці Бобровня мешкають біля 10 видів риб. 3 безхребетних особливої уваги заслуговують рідкісні види комах, занесені до Червоної книги України: дозорець-імператор, стрічкарка червона, джміль яскравий.

Острів Жуків

Заплавна частина Канівського водосховища від гирла р.Віта до південної межі м.Києва

Жуків острів розташований поблизу правого берега Дніпра і відділений від нього вузькою протокою - річкою Коник. Це один з найбільших островів у місті Києві, його загальна площа становить 530 га.

Північна межа заказника проходить по північному краю острова Жуків (на рівні будинків № 92-94 по вулиці Набережно-Корчуватській). Західна межа проведена по р. Коник до с. Чапаєвка, далі перетинає р. Віта і йде на південь вже поза островом по межі лісу, та численних ділянок установ відпочинку. Далі заказник обмежується правим берегом оз. Конча (за винятком території існуючого тут ландшафтного заказника). На півдні заказник межує з Києвом. На сході його межі проходять по Дніпру вздовж островів Ольжин і Козачий і далі до північного краю острова Жуків.

Уся ця територія, разом з нинішнім заказником на правому березі оз. Конча та островами Ольжин і Козачий входили до першого українського заповідника "Конча-Заспа".

Першим дійсно заповідним об'єктом Київщини можна вважати озера Кончі-3аспи, взяті під охорону Київським відділом Російського Імператорського товариства рибництва та рибальства у 1893 році. За радянських часів першим заповідним об'єктом на Київщині, заснованим радянською владою, була знову ж таки Конча-Заспа. У 1921 році на озерах та прилеглих до них землях було створено державний рибний заповідник. Пізніше до нього була приєднана ділянка соснового лісу Вітяно-Трипільського лісництва, протоки Козача, Лещівна, Осетрова лука та мисливський заказник - острови Козачий, Круглик, урочище Молодецьке.

Зараз центральна частина заказника -265,0 га - квартали № 30-33 Голосіївського лісництва, входить до території РЛП "Голосіївський" (зона регульованої рекреації).

Озера Конча-Заспи пов'язані також з історичними подіями. Найбільші з них відомі з часів Б. Хмельницького: у цьому місці відбувся переможний бій козаків з військами Януша Радзівіла, коронного гетьмана Литви.

Цій території притаманне багатство рослинного і тваринного світу, її ландшафт є дуже мальовничим.

Цікавими об'єктами заказника є післяльодовикові дюни, а серед них - великий пагорб на правому березі озера Конча. Бархан має велике наукове, пізнавальне значення, наочно демонструючи теорію виникнення барханів та післяльодовикових пустель.

Місцевість, де розташовано заказник, вперше згадується в документах XVI століття. Озеро Конча (або Глушець) зазначається як дуже багате на рибу. За право володіти ним впродовж століть точилися суперечки між поміщиками, монастирями та жителями сіл Ходосівка і Лісники. До революції 1917 року, Жуків острів разом з островом Козачим, був основною базою, що забезпечувала монахів Києво-Печерського монастиря молочними продуктами та сіном для монастирської худоби. Площа озера перевищує 100 га, воно має видовжену форму, його довжина складає близько 5,5 км, ширина - 70-120 м. Найбільша глибина озера (на ділянках Курінь, З'їзд, Задулин - в центральній частині озера) перевищує 13 м. Є значні за площею мілководні ділянки, що служать місцем нересту і нагулу молоді риб. З ахідний (правий) берег озера більш високий, вкритий сосновим лісом, східний - більш пологий, він переходить у зволожені луки. Ложе озера характеризується наявністю великої кількості корчів. Залишки дерев під водою свідчать про високу залісненість даної території в минулому і про періодичне обводнення її залежно від змін у проходженні головного річища Дніпра. Під час весняної повені озеро сполучається з протоками і слугує цінним нерестовищем риб.

На території заказника розташоване і озеро Заспа. Його площа складає близько 15 га. Глибина його становить від 0,5 до 2,0 м. Під час повені вода заливає луки, розташовані біля озера, куди по протоках Козача і Лящівка на нерест проходять плідники риб.

Природні умови заказника різноманітні, тому різноманітним є його рослинний і тваринний світ.

Найбільші площі в заказнику займають луки. Остепнені луки з домінуванням тонконогу вузьколистого займають підвищені піщані місця. У складі цих лук місцями значну участь мають д еревій звичайний, гадючник звичайний, перстач неблискучий, очитки їдкий та шестирядний, костриця червона. Звичайними видами тут є також підмаренник справжній, вероніка польова, подорожник ланцетний, гвоздика Борбаша.

Справжні луки представлені переважно угрупованнями костриць лучної та червоної, тонконогу лучного, мітлиці велетенської. В травостої значна домішка грястиці збірної, лисохвосту лучного. Різнотрав'я представлене такими лучними видами, як волошка лучна, ч ина лучна, дзвінець великий, кілька видів конюшини, лядвенець український, цибуля гранчаста, коронарія зозуляча (зозулин цвіт), суховершки звичайні, горошок мишачий, подорожник л анцетолистий, чихавка хрящувата. По більш зволожених ділянках зростає цінна лікарська р ослина валеріана висока.

Болотисті луки представлені переважно угрупованнями осоки гострої та лепешняку великого. Звичайним тут є гадючник в'язолистий, щавель кінський, хвощ річковий, плакун верболистий, чина болотна.

На луках заказника зростають півники сибірські. Цей вид створює тут стійкі популяції. Рослини добре цвітуть і плодоносять, однак через свою високу декоративність сильно винищуються відвідувачами території.

Болота займають невелику площу, тут переважають угруповання осок гострої та лисячої, відмічена значна популяція вовчого тіла болотного (знаходиться тут на південній межі свого суцільного поширення). Зустрічаються також і півники болотні, сусак зонтичний, лепешняк великий.

Серед лісової рослинності переважають заплавні діброви. На найвищих рівнях заплави збереглися розріджені вікові діброви з незначною домішкою тополі чорної і в'язу гладкого (дубові рідколісся). В підліску тут зростають бруслина європейська, свидина, крушина. Звичайними є конвалія травнева, ранник вузлуватий, хвилівник звичайний, дзвоники персиколисті, на галявинах - суниця. На порушених ділянках ростуть кропива і розрив-трава дрібноквіткова. Є культури дуба. На більш вологих ділянках зустрічаються також в'язово-тополеві угруповання. Перший ярус в них утворює тополя чорна (окремі дерева досягають висоти 30 м), другий - в'яз гладенький, підлісок формують свидина, крушина та пухироплідник калинолистий.

Водна рослинність острова представлена угрупованням водяного різака алоевидного, елодеї канадської. Виявлені тут і угруповання водяного горіха плаваючого, сальвінії плаваючої, л атаття білого, глечиків жовтих, занесені до Зеленої книги України. Прибережно-водна рослинність представлена лепешняком великим; фрагментарно - куги озерної, рогозів вузьколистого та широколистого.

У заказнику збереглися рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України: водяний горіх плаваючий та сальвінія плаваюча, а з видів, що охороняються на території Києва і його околиць, - півники сибірські, латаття біле, латаття сніжно-біле.

Не менш різноманітним і цінним є тваринне населення заказника. Заплавні біотопи обумовили присутність на ділянці характерних ссавців, між ними єнотовидний собака, тхір звичайний, видра річкова, полівка водяна, ондатра, миша мала.

Багато тут і гідрофільних птахів. Звичайними є крижень, чирок-тріскунок, погонич, водяний пастушок, водяна курочка. Рідше трапляються червоноголова ч ернь та лиска, є чаплі, очеретянки, ремез та вівсянка очеретяна.

На заплавних луках звичайними видами є жовта плиска, чекан лучний, жайворонок польовий, трапляється деркач та чайка, зрідка зустрічається перевізник.

Понад 25 видів риб мешкає у заплавних водоймах: щука, судак, лящ, плітка, п лоскирка, краснопірка, карась золотий та срібний, окунь, йорж, пічкур, верховодка, бичок-бабка. В невеликій кількості трапляються в'язь, головень, білизна, синець, клепець, чехоня, сом, минь, зрідка - стерлядь, підуст та носар.

Численні протоки та річища острова, озера та території, що періодично затоплюються водою, є цінними нерестовищами і мають велике значення для відтворення риб Канівського водосховища.

Загалом в заказнику мешкають такі види тварин, занесені до Червоної книги України: дозірець-імператор, махаон, мінога українська, стерлядь, видра річкова, кулик-сорока. 3 видів, що підлягають особливій охороні на території міста, зустрічаються йорж-носар, боривітер звичайний, кібчик, перепел, деркач, перевізник, крячок чорний, бобер річковий.

Острови Ольжин і Козачий

Острови Ольжин та Козачий, гирлова частина р.Віта

Заказник являє собою ділянку акваторії Дніпра вздовж правого берега на південній окраїні міста Києва з островами Ольжин та Козачий, гирловою системою р. Віта та урочищем Лящівка.

Північно-західна частина заказника включає в себе гирлову систему р. Віта - ряд проток, розміщених між лівим берегом островів Козачий та Ольжин та правим берегом Дніпра, разом з урочищем Лящівка на правому березі Дніпра. Центральна частина заказника - острови Козачий та Ольжин. До південно-східної частини заказника входить також 300-метрова смуга акваторії вздовж лівого берега цих островів. Ця територія раніше (до 1934 р.) входила до складу колишнього заповідника "Конча-Заспа".

Острови Козачий та Ольжин - це заплавні острови з добре збереженими в природному стані заплавними екосистемами, характерними для середньої течії Дніпра з унікальними природними елементами.

На Ольжиному острові найбільші площі займають піднесені ділянки з піщаними луками. На сухіших ділянках домінує куничник наземний, місцями - келерія сиза. Типовими видами цих лук є пижмо звичайне, щавель гороб'ячий, очитки шестирядний, їдкий та пурпуровий, гвоздика Борбаша, полин дніпровський, холодки лікарський та багатолистий. На піщаних луках нижчого рівня, за переважання у травостої куничника наземного, більшу роль відіграють не псамофітні, а суто лучні види - келерія Делявіня, деревій заплавний, конюшини рівнинна та альпійська, підмаренник здутоплодий.

Заболочені зниження зайняті переважно угрупованнями лепешняку великого. В найглибших місцях знижень трапляються куртини і смуги рогозу широколистого та угруповання осоки омської. Значну участь в будові болотних угруповань відіграють чистець болотний, хвощ лучний, очеретянка, вовконіг європейський. Тут зростає такий малопоширений вид, як самосил часниковий, що знаходиться тут на західній межі ареалу.

Лісові ділянки трапляються на Ольжиному фрагментарно; значно частіше тут представлені групи дерев: осокорів, на підвищених місцях - сосен.

Є ділянки з домінуванням чагарникових верб, переважно верби попелястої, а також аморфи - адвентивного чагарника, що дуже поширився в заплаві Дніпра.

Острів Козачий - це збережений у природному стані заплавний острів зі справжніми та болотистими луками (переважно в південній частині) і лісовою рослинністю (в північній частині).

Основні площі серед лучної рослинності о. Козачого займають угруповання справжніх лук, які представлені переважно угрупованнями з домінуванням мітлиці велетенської і тонконогу лучного, менша площа зайнята угрупованнями костриці лучної. На цих луках зростає малопоширений в регіоні вид - тирлич звичайний. Серед болотистих лук основні площі займають угруповання осоки гострої.

Лісова рослинність представлена залишками заплавної діброви з розрідженим деревостаном. Окремі дуби мають широку розлогу крону і у віці близько 100 років досягають висоти 17 м та діаметра до 90 см. Трав'яний покрив на цих ділянках утворюють лучні злаки, "плямами" розміщуються типові заплавні види -хвилівник звичайний і пижмо звичайне, на підвищеннях поодиноко зростає полин лікарський ("боже дерево"). В прирусловій частині вузькими смугами розміщуються угруповання верб, переважно попелястої та тритичинкової; у трав'яному покриві тут домінують мітлиця повзуча і осока гостра.

У заказнику виявлено три види рослин з Червоної книги України (пальчатокорінник м'ясочервоний, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча) та три види, що підлягають охороні на території м. Києва (латаття біле, латаття сніжно-біле, тирлич звичайний).

Цікавою та надзвичайно багатою для міської зони є фауна даного заказника. Зоопланктон пригирлової системи р. Віта характеризується високою видовою різноманітністю та кількісними показниками. Він представлений 105-ма видами (коловертки, веслоногі та гіллястовусі ракоподібні). Великим різноманіттям характеризуються і комахи - бабки, метелики, перетинчастокрилі, двокрилі. Серед них є види, занесені до Червоної книги України: дозорець-імператор, сколія-гігант, ляра анафемська, сфекс рудуватий, ксилокопа звичайна, джміль вірменський, мнемозина.

Ця місцевість завжди мала велике значення для відтворення багатьох видів риб. Саме тому ще минулого століття вона входила до першого на території України рибного заповідника. Зараз тут мешкає 29 видів риб, серед них цінні промислові види: сом, лящ, щука, судак та інші. Тут збереглися риби реофільного комплексу (вони потребують добре вираженої течії), чисельність яких в інших ділянках Дніпра знижується: головень, носар, кліпець. Суміжні прибережні ділянки в період весняної повені є важливими нерестовими угіддями.

В Канівському водосховищі спостерігається дефіцит нерестовищ, тому пригирлова система р. Віта та урочище Лящівка мають особливо велике значення для розмноження риб, особливо риб-фітофілів (тих видів, що відкладають ікру на затоплені рослини). Відносна чисельність цьоголітньої молоді риб тут втричі перевищує показники для водосховища в цілому, а для промислових видів - ще більше ( для плітки - у 4 рази, для ляща - у 7 разів). Тут ще зустрічаються стерлядь (рідкісний вид осетрових риб) та мінога українська, занесені до Червоної книги України.

Земноводні та плазуни представлені у заказнику жабою озерною, кумкою, мідянкою, ящіркою прудкою, черепахою болотяною.

Дуже багатою є орнітофауна заказника, що обумовлено різноманіттям біотопів. На болотах, затоках, протоках багаточисельними є чапля сіра, велика біла чапля, квак, водяна курочка, лиска, блакитний рибалочка, плиска біла, очеретянки та інші, на ділянках суходолу - горобець польовий, сорокопуд жулан, одуд, чорний дрізд, соловейко східний, іволга, чеглок, шуліка чорний та інші. Острови відвідують орлан-білохвіст та скопа - види, занесені до Червоної книги України. На о. Козачий звичайним видом є деркач - вид, занесений до Європейського Червоного списку.

Острови та пригирлова система р. Віти - улюблене місце відпочинку мігруючих птахів. Взимку серед інших видів тут тримаються омелюх, дрізд-чикотень, корольок жовтоголовий.

Окрасою південної частини Козачого острова є колонія чапель (біля 100 гнізд). Поруч з сірими чаплями, чисельність гнізд яких тут є найвищою, в колонії гніздяться кваки та великі білі чаплі.

Прямі спостереження та вивчення слідів життєдіяльності тварин дозволяє констатувати наявність червонокнижних ссавців (видра річкова, горностай), а крім них - лося, дикого кабана, козулі, зайця сірого, білки, бобра, ондатри, лисиці, єнотовидного собаки, ласки, норки американської, їжака, ряду видів рукокрилих.
ікс: http://www.zelenbud.kiev.ua/mz_zakaz/mz_zakaz.html  

Comments

( 3 comments — Leave a comment )
phenolog
Jan. 27th, 2009 03:17 pm (UTC)
Дуже цікаво!

В Рибному я був навесні, там справді болото з куликами, єдине місце, де я бачив чайок, але воно було дуже розоране екскаваторами, навіть незрозуміло навіщо - на воді нічого не побудуєш. Ну і всюду вода - не всюду зайдеш. (Одуд на юзерпіку - звідти.

Жуків - це має бути круто, але його теж, здається, нищать :( Бував там і поблизу. Треба сходити.

На острові Ольгин був давно, коли ще не цікавився птахами. Але зняв там квака і бачив якусь сову.

Біла діброва - таку назву мають кілька об’єктів: один санаторій - зовсім біля мене, другий - трохи далі. І ще так чомусь називають зупинку в Броварах, прямо в місті, віддалену від двох попередніх.
igor_roz
Jan. 27th, 2009 03:26 pm (UTC)
сова - це добре.
А як туди дістатися?
phenolog
Jan. 27th, 2009 03:37 pm (UTC)
Байдаркою :)
( 3 comments — Leave a comment )

Profile

newlogo
birdlife_ua
Для птахів і людей
Website

Latest Month

March 2017
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Page Summary

Powered by LiveJournal.com